Когда общаюсь я с Тобой,
То скуден мой язык:
Слова в нём кажутся игрой,
Ведь прячешь Ты Свой лик.
Когда общаюсь я с Тобой,
Куда б я ни пошёл,
За тем леском, за той горой,
Везде б Тебя нашёл.
Нашёл и тут же потерял,
Как будто Тебя нет:
Я как собака, взял Твой след,
Что вывел на вокзал,
А там есть тысячи следов
И тысячи путей,
И миллионы нужны слов,
И миллиарды дней,
Чтоб описать Тебя, мой Бог,
Иль чтоб найти Тебя,
Хотя Ты ближе всех дорог
И скрылся в моём "я".
Я познавать Тебя, мой Бог,
Нисколько не устал.
И долго, не жалея ног,
Я за Тобой бежал.
Потом присел, чтоб отдохнуть,
И думал: потерял!
Ты появился тут, как тут
Как будто, не терял.
Ты так играешься со мной?
Чего же хочешь Ты?
Чтоб увлеченный той игрой
Я умер от любви?
Иль чтобы после всех дорог,
Уставший, я признал:
На свете есть один лишь Бог
И я Тебя познал.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
